Восени ми поринаємо у геть інший світ: де чай здається ароматнішим та смачнішим, ковдра – теплішою, а книги – цікавішими. Ідучи вулицею, ми вдивляємося у кожне деревце, щоб побачити бодай один листочок, якого ще не торкнувся пензель золотої красуні, і тішимося, коли все ж знаходимо. Осінню ми не прагнемо сховатися від дощу, а навпаки – з нетерпінням чекаємо його і щиро дивуємося, коли надворі сухо, адже саме в цю пору року дощ якийсь особливий.
Шипшина важко віддає плоди.
Вона людей хапає за рукава.Вона кричить: – Людино, підожди!
О, підожди, людино, будь ласкава.
Не всі, не всі, хоч ягідку облиш!
Одна пташина так мене просила!
Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш.
І просто осінь щоб була красива.
(Ліна Костенко)
Весна-чарівниця, неначе цариця,наказ свій послала, щоб краса встала,і проліски, і травка, й зелена муравка,і кульбаба рясна, і фіалочка ясна –всі квіти весняні, веселі, кохані,з-під листя виходять, голівки підводятьод сну зимового до сонця ясного!
Портфоліо
Портфоліо
